Google AdSense

100 років на службі залізниці

Саме сто років тому, восени 1913-го, паровозами серії «Н», «О», «Щ», якими було оснащене щойно введене в експлуатацію паровозне депо, що знаходилося у селі Гречани, неподалік тодішнього Проскурова (зараз - Хмельницький), і розпочалося повноцінне обслуговування тяглового складу на залізничних перегонах регіону.

Начальник локомотивного депо Гречани Анатолій ШИНДЕР.

Через Проскурів вже проходило залізничне сполучення на дільниці Жмеринка - Волочиськ. Однак на початку ХХ ст. гостро постало питання про будівництво залізниці до губернського центру - Кам’янця-Подільського, що з’єднала б його з важливим залізничним вузлом Шепетівкою, а також прокладання залізничної колії до митниці на державному кордоні у Гусятині. Оскільки у державні плани реалізація найближчим часом даних проектів не входила, ініціативу взяв на себе приватний капітал. І взимку 1909 р. було утворено акціонерне товариство «Подільська залізниця» (згодом вона увійде до складу Південно-Західної залізниці), а вже у серпні того самого року почалося спорудження земляного полотна на цих дільницях майбутньої магістралі. Тоді ж і було прийняте рішення про будівництво паровозного депо у Гречанах. За три роки будівництво колії та паровозного депо було завершено і вже 30 листопада 1913 р. відбулося відкриття регулярного вантажно-пасажирського руху на дільниці Проскурів - Шепетівка, а 14 березня наступного року - Проскурів - Кам’янець-Подільський.

Налагоджувальники контрольно-вимірювальних приладів та автоматики Олег ОСТРОВСЬКИЙ та Віктор СТАДНІЧУК.

Та вже за декілька років деповчанам довелося пережити буремні лихоліття революції та громадянської війни, коли було втрачено значну частину паровозів, не вистачало фахівців, а майстерні були розбиті та пограбовані. У такому стані статус депо навіть був понижений від основного до оборотного. Однак на початку 30-х колектив відновив свої позиції.

З 1938 р. на зміну паровозам старих серій, що вже не задовольняли потреби у пасажирських та вантажних перевезеннях, почали надходити паровози сучасних серій «Э» та «С». На початку 1939 р. кордони тяглових плечей локомотивних бригад з Гречан простягалися до Кам’янця-Подільського, Гусятина та Волочиська. У довоєнні роки локомотивники Гречан активно підтримували всі починання передовиків того часу, зокрема Петра Кривоноса. Машиністи паровозів Б. Нейланд, В. Кондель, С. Веніков стали гідними послідовниками його трудових звершень.

Важким випробуванням для деповчан стали роки Великої Вітчизняної війни. Значна частина з них пішла на фронт, багато кому довелося відправитися в евакуацію, а кому й пожити на окупованій території. Часто чоловіків, яких бракувало, доводилося заміняти жінками. Приклад тому - паровозна бригада машиніста Рози Шинфельд, помічником у якої була Ганна Лисюк, а кочегаром - Євгенія Козлик.

А потім були роки відновлення зруйнованого війною, виконання зростаючих планів перевезень, продовження оновлення тяглового складу. До Гречан надходили паровози вже нових серій: «СУ», «ЭР» та «СО».

Наприкінці 60-х у депо розпочався перехід на теплову тягу. За декілька років реконструювали цехи, підготовили кадри, а у 1969-му опанували й перший тепловоз, щоправда, поки що маневровий ТГМ-3. Згодом надійшли й перші магістральні тепловози М62. До 1976 р. депо повністю перейшло на теплову тягу. Трудові здобутки багатьох деповчан у ті роки були відзначені державними нагородами. Так старший машиніст М.А. Гороховський був нагороджений орденом Леніна, машиністи А.Ф. Бліндер та С.П. Дагаєв - орденом «Знак Пошани». Кавалерами орденів «Трудового Червоного Прапора», «Трудової слави», «Дружби народів», «Жовтневої революції» стали деповчани Г.Г. Козлик, Р.Ф. Бобрик, Л.Ф. Гороховська, М.Ф. Янчук, Ю.Я. Марчук, знаком «Залізнична слава» всіх трьох ступенів нагороджено С.С. Вишневського. Чимало деповчан стали почесними залізничниками.

- Все це наша історія, і ми її шануємо, - говорить мій співрозмовник - головний інженер депо Станіслав Вітвіцький. - Традиції, закладені нашими попередниками, ми намагаємося не лише зберігати, а й примножувати. Останніми роками у депо виконано великий обсяг робіт з розвитку матеріально-технічної бази, освоєно значні капіталовкладення, що направлені на розвиток інфраструктури, покращення якості ремонту та забезпечення безпеки праці. Збудовано нову газову котельню, проведено капітальний ремонт цехів та будівель. Комп’ютеризовано всі бухгалтерські операції, обрахунки робочого часу працівників, руху матеріальних цінностей. Впроваджено автоматизовану систему «Локбриг» для узагальнення інформації про знаходження локомотивів, роботу локомотивних бригад, витрати паливно-енергетичних ресурсів, постановку локомотивів на різні види технічного обслуговування та ремонти. За підсумками галузевого трудового змагання у 2007 та 2010 рр., депо увійшло до трійки кращих на Південно-Західній залізниці. Двічі, у 2006 та 2010 рр., колектив нагороджувався грамотами Державної адміністрації залізничного транспорту України як один з кращих підприємств за підсумками огляду-конкурсу на краще підприємство з охорони праці. Було чимало й інших здобутків.

З листопада 1997 р. дільниця Гречани - Тернопіль була електрифікована і вантажні та пасажирські перевезення тут перейшли на електротягу. Це стало черговим етапом у роботі локомотивного депо. Відтепер підрозділ забезпечує пасажирські, приміські та вантажні перевезення на тягових плечах Гречани - Кам’янець-Подільський, Кам’янець-Подільський - Ларга, Гречани - Шепетівка, Гречани - Козятин, Гречани - Тернопіль, Гречани - Гусятин, Гречани - Жмеринка, Хмельницький - Київ, Хмельницький - Львів, Хмельницький - Вінниця. При цьому тепловозна робота виконується власними тепловозами, а електровозна - локомотивами приписки інших депо (Київ-Пасажирський, Козятин). Також на рухомих одиницях приписки інших депо (Фастів, Коростень, Чернігів) виконуються і приміські перевезення.

Деповчани з Гречан з гордістю говорять про те, що в їхньому колективі протягом багатьох десятиліть працювали і продовжують працювати цілі сімейні династії, в яких професія залізничника переходила з покоління в покоління. Серед них - родини Смолюків, Караваєвих, Левандовських, Беляків, Ярохів. А династія Чорнобаїв, мабуть, найбільша. Семеро членів цієї родини працювали і працюють у депо вже майже 70 років і загальний стаж роботи складає 126 років.

- Мій дід, Михайло Петрович Смолюк прийшов працювати у депо ще у довоєнні роки, - говорить майстер ремонтно-господарського цеху онук ветерана Анатолій Смолюк. - Був ковалем, токарем, а під час окупації навіть працював черговим по станції. Батько, Володимир Михайлович, розпочинав тут трудову діяльність електрослюсарем. Електро-слюсарем тут розпочинав працювати і я. А загалом наша родина працює у депо вже восьмий десяток років.

Давно вже став рідним колектив депо і для ветерана війни та праці, одного з найстарших його працівників, який і досі живе у Гречанах, колишнього машиніста тепловоза Олександра Миколайовича Муртаєва, який лише на десять років молодший за свого колектива-ювіляра. Олександр Миколайович воював на фронтах Великої Вітчизняної. Має поранення. Після війни аж до початку 80-х працював помічником машиніста, а згодом і машиністом тепловоза. Тепер - на заслуженому відпочинку.

Майже чотири десятиліття віддав рідному колективу і машиніст-інструктор Олександр Харченко. Він застав тут ще паровози, на яких його першим місцем роботи була посада кочегара. Тепер Олександр Васильович готує і навчає локомотивні бригади.

- Вважаю, що з вибором професії і колективом, в якому працюю, мені поталанило, - говорить він. - Якби не так, мабуть, і не працював би так довго.

Сьогодні на зміну ветеранам прийшло молоде покоління, яке переймає досвід своїх наставників, вишукує нові методи роботи і постійно дбає про її результативність, вболіває за долю підрозділу, за його роботу. Машиністи-інструктори Олег Баранов, Юрій Шевчук, Анатолій Василюк, машиністи тепловозів Олег Маршал, Сергій Кушнір, Анатолій Кулик, Анатолій Мазур, помічники машиністів Сергій Тіщенко, Іван Пушкін, Олександр Коваль, слюсарі Валерій Надобко, Олег Островський, Ігор Кравчук, інженери Ігор Пукас, Ольга Петлюк, Людмила Козак - ось далеко не повний перелік тих фахівців, хто примножує здобутки і традиції цього трудового колективу.

- Ціле століття - це, звісно, чималий період роботи колективу, - говорить начальник депо Анатолій Шиндер. - Нам є чим пишатися, на кого рівнятися. І наші трудові здобутки - це спільна робота кожного, не залежно від того, на якій посаді він працює. Сьогодні перед колективом стоять важливі завдання із забезпечення перевезення вантажів на теплотязі, які ми і намагаємося успішно виконувати. Крім того ми працюємо над збільшенням програми ремонту локомотивів та забезпечення якості такого ремонту. Маємо угоду на ремонт тепловозів серії М62 Львівської залізниці.

Досить цікавим та перспективним напрямком нашої роботи стає освоєння ремонту рейкового автобуса 630М (польського виробництва), який віднедавна експлуатується на дільницях Хмельницький - Шепетівка та Хмельницький - Вінниця. Для цього найближчим часом плануємо придбати програмне забезпечення з діагностики та ремонту цього виду транспорту. Словом, у друге століття вступаємо з доброю перспективою на майбутнє.

Анатолій САДОВЕНКО, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА та автора
7 Травня, 2014  23:29 Переглядів: 1716 Друк
© 2018 | Support by Alexander V. Tarasov ©2015 | Всі права захищені | ДОВІРЕНІСТЬ ВІД 05.05.2015р.
Матеріали сайту не можуть бути використані частково чи повністю без письмової згоди авторів сайту