Історія Південно-Західної залізниці

Південно-Західна залізниця одна з найстаріших залізниць України і є невід’ємною частиною національного залізничного транспорту України.

Початок будівництва залізниць на Україні відноситься до 60-х років ХІХ століття, коли виникла необхідність з’єднання Одеського порту і південно-західних кордонів Росії з центральними областями.

Першу на Україні залізницю Одеса – Балта, довжиною 213 кілометрів, будували за казенний рахунок біля трьох років (1861-1865), керував цими роботами барон Унгерн-Штернберг.

У травні 1866 року приступили до будівництва Києво-Балтської залізниці, як продовження лінії Одеса – Балта. Рух поїздів на цій лінії було відкрито через 4 роки.

7 червня 1870 року було покладено початок існування Південно-Західної залізниці.

Пасажирський вокзал у Києві будувався відразу для двох залізниць – Києво-Балтської та Курсько-Київської. Остання була продовжена до кінця 1868 року до лівого берега Дніпра у Києві, але ще два роки будували міст через Дніпро під керівництвом інженера Струве. Перший поїзд зі сторони Курська прийшов до Києва у лютому 1870 року.

У 1871-1876 р.р. збудовані дільниці Жмеринка – Волочиськ, Бердичів – Кривин, у 1890-1897 р.р. дільниці Жмеринка – Могилів-Подільський, Козятин – Умань, Христинівка – Шпола, Бердичів – Житомир. У 1897 р. до залізниці приєднана Фастівська лінія, а в 1902 р. – Волинська лінія і збудована дільниця Київ – Коростень.

У 1883 р. приєднана збиткова і незавершена Бендеро-Галацька лінія протяжністю 293,5 км.

У 1913 році розгорнута довжина головних колій складала 3906 верств, у тому числі 1349 верств – дві колії.

Рухомий склад налічував 1480 паровозів, 31809 товарних і 1650 пасажирських вагонів.

В управління Південно-Західної залізниці входили служби колії, тяги, руху, телеграфу, комерційної, зборів та матеріальної. Крім того, були ще канцелярія начальника залізниці, бухгалтерія, учбовий відділ і лікарська служба.