Пошук

Інформація » Пасажирські локомотиви

Електровоз (ВЛ40У)

Електровоз ВЛ40У — електровоз змінного струму українського виробництва, що випускається з 2004 року для потреб залізничного транспорту України.

Історія створення

В кінці 1990-х на початку 2000-х років в Укрзалізниці спостерігався дефіцит електровозів змінного стуму, через списання старих електровозів ВЛ60ПК, а також через електрифікацію нових ділянок. Почастішали випадки задіяння для водіння пасажирських поїздів вантажних електровозів ВЛ80С і ВЛ80Т локомотивних депо Знам'янка і Котовськ Одеської залізниці, Козятин Південно-Західної залізниці, які не були обладнані системою електричного опалення поїзда, а також пасажирським електропневматичним гальмом (ЕПГ). З цієї причини було прийнято рішення модернізувати електровози, що простоюють в запасі Цвіткового Черкаської області. Двосекційні вантажні електровози ВЛ80Т переобладнали в односекційні пасажирські, які отримали назву ВЛ40У.

Модернізацію проводять ЗЕРЗ і ЛЛРЗ. Електровоз отримує новий кузов. ЗЕРЗ встановлює кабіни машиніста і пульти по типу электровозів ЧС8, а ЛЛРЗ — кабіни з більш плоскою лобовою стінкою (схожу на кабіну ВЛ65). Ходова частина, силова схема з головним контролером ЕКГ‑8Ж і схема кіл низької напруги 50 В в цілому залишились попередніми, за виключенням того, що прибрано реостатне гальмування, що призвело до зняття ряду приладів — блоків гальмівних резисторів з приладами перемикання потоків повітря, гальмівних перемикачів, та ін.

Контроллер машиніста, число позицій регулювання і ступені послаблення збудження, вказівник позицій залишились незмінними. За рахунок використання більш висококласних діодів, число ящиків випрямної установки кожного візка зменшено з двох до одного. Перебудована схема допоміжних кіл — фазорозщеплювач замінений пусковими конденсаторами, допоміжні машини з двигунами АЕ92 замінені на ті що встановлені на електровозах серій Е5К і ЕП1 машини з двигунами НВА‑55: на кожному електровозі встановлені два центробіжні мотор-вентилятора і два мотор-компресора ВУ‑3,5.

Експлуатація

Електровози добре себе проявили на рівнинному профілі, наприклад, на ділянці Київ—Ніжин—Чернігів Південно-Західної залізниці, де навіть використовуються для водіння вантажних поїздів на ділянці Ніжин—Чернігів, але на не рівному профілі (Одеська залізниця) водіння поїздів довжиною 15–20 вагонів виявилося складною проблемою і викликає багато негативних відгуків на адресу ВЛ40У, від локомотивних бригад.

На сьогоднішній день електровози ВЛ40У приписані до депо Котовськ (Одеська залізниця), Львів-Захід (Львівська залізниця), Жмеринка і Конотоп (Південно-Західна залізниця). Основний парк депо Жмеринка і Львів складають машини, які виготовлені на ЛЛРЗ, депо Котовськ і Конотоп в основному мають машини, які виготовлені на ЗЕРЗ.

 

Електровоз (ЧС4)

Електровоз ЧС4 — магістральний пасажирський електровоз змінного струму Чехословацького виробництва, вироблявся для експлуатації на залізницях СРСР. В Україні експлуатується на Південно-Західній залізниці.

Історія та експлуатація

В 1962 році, на замовлення СРСР Škoda Works (Чехословаччина) розпочала розробляти та проектувати шестивісний електровоз змінного струму для залізниць СРСР. В 1963 побудували перший дослідний зразок, який згодом став основою для будівництва ЧС4. В кінці 1965 року електровоз серії ЧС4-001 прибув в Радянський Союз для випробувань в депо, з заводським позначенням індексу (52Eo). Електровози даної серії потрапили в депо Кіров, Ростов-Головний, Брянськ-2, Київ-Пасажирський, пізніше були передані до Саратова та Балашова. В депо Київ-Пасажирський за панорамне скління електровоз отримав прізвисько «Акваріум», а на Приволзькій залізниці за склопластиковий кузов — «Мильниця».

У 1971 році електровоз глибоко модернізували і він отримав позначення ЧС4т, заводське позначення (62Е). Випуск ЧС4т перевищив випуск ЧС4 і становив більш ніж п'ятсот електровозів.

В 1968 році на основі конструкції ЧС4 завод Шкода розпочав випуск чотиривісних електровозів змінного струму серії S 499.0.

 

Електровоз (ЧС4Т)

ЧС4Т (ЧС4, обладнаний реостатним гальмом, заводське позначення — 62E) — радянський пасажирський шестивісний електровоз змінного струму, виготовлявся чехословацьким заводом «Шкода» в 1971 (дослідний екземпляр) і з 1973 до 1986 р. (масштабне виробництво) для радянських залізниць. В порівнянні з ЧС4, у ЧС4Т серйозно змінений кузов, а також передбачено конструкцією реостатне гальмування, що в свою чергу призвело до зміни електричного обладнання. З 1972 року чеські заводи розробили і розпочали виготовляти електровоз постійного струму ЧС2т з кузовом і кабінами аналогічними типу ЧС4Т.

 

Електровоз (ЧС8)

Електровоз ЧС8 — восьмивісний магістральний пасажирський електровоз змінного струму чеського виробництва. Серійно випускався для залізниць СРСР із 1987.

 

 

 

 

 

Електровоз (ДС3)

Електровоз ДС3 — електровоз змінного струму, виробництва Дніпропетровського електровозобудівного заводу спільно з Siemens.

Електровоз розроблений як універсальний для роботи з вантажними і пасажирськими поїздами на електрифікованих залізницях. ДС3 отримав жаргонне прізвисько «Дуся», очевидно через співзвучність зі своїм визначенням («де-ес»). Виробництво електровозів спільне, а саме: Siemens — силова електроніка тягового приводу, ДЕВЗ — механічна частина, допоміжні машини, тягові двигуни. Всі машини ДС3 працюють з пасажирськими потягами в локомотивному депо Київ-Пасажирський.

Конструкція

Механічна частина електровоза багато в чому уніфікована з електровозом ДЕ1 — два двовісні візки із зварними рамами, незбалансованим пружинним підвішуванням і двостороннім натисканням гальмівних колодок на колеса. Передача сил тяги та гальмування на раму електровоза — похилими тягами, по одній на кожен візок, як і у електровозів ВЛ85, ЕП1, 2ЕС5К.

Двигуни

Тягові двигуни електровоза — трифазні асинхронні з короткозамкненим ротором. Живляться тягові двигуни від двох розташованих в середині кузова перетворювачів лінійною напругою до 2200 В, порахувавши амплітудне значення якого (2200 * sqrt 2 = 3100), можна дізнатися значення напруги проміжної ланки постійного струму і зробити висновок про можливість створення на базі ДС3 електровоза подвійного живлення. Векторне управління перетворювачами, як і управління іншим обладнанням електровоза, здійснює мікропроцесорна система. Режим роботи тягових двигунів задається реверсивним перемикачем і двома рукоятками — рукояткою швидкості і рукояткою завдання тягової (при переміщенні від себе) і гальмівний (при переміщенні на себе) сили.

Допоміжні машини також мають асинхронний привід. Для охолодження тягових двигунів на електровозі встановлено два відцентрових мотор-вентилятори, для постачання стисненим повітрям — два V-подібних чотирициліндрових компресор а ПК-3, 5. На пневматичній панелі встановлений як пасажирський повітророзподільник 292 с електроповітророзподілювачем 305, так і вантажний повітророзподільник 483, що визначає можливість використання ДС3 в обох видах руху.

© 2018 | Support by Alexander V. Tarasov ©2015 | Всі права захищені | ДОВІРЕНІСТЬ ВІД 05.05.2015р.
Матеріали сайту не можуть бути використані частково чи повністю без письмової згоди авторів сайту